5. Але казали: Лише не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.
6. А коли Ісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,
7. Підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною вельми коштовного мира і вилила Йому на голову.
8. Учні Його побачили це і обурилися, і казали: Нащо подібне марнотратство?
9. Бо можна було б продати це миро за велику ціну і дати бідним.
10. Але Ісус зрозумів їхнє замішання, і сказав їм: Нащо вчиняєте прикрість жінці? Вона добру справу вчинила для Мене;
11. Тому що вбогих завжди маєте поруч, а Мене не завжди маєте;
12. Коли жінка вилила миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.
13. Істину повідую вам: Де тільки буде проповідуватися Євангелія ця по всьому світі, оповідатиметься й про те, що вона вчинила – на спомин про неї.
14. Тоді один із дванадцяти, що звався Юда Іскаріотський, пішов до першосвящеників,