10. Але Ісус зрозумів їхнє замішання, і сказав їм: Нащо вчиняєте прикрість жінці? Вона добру справу вчинила для Мене;
11. Тому що вбогих завжди маєте поруч, а Мене не завжди маєте;
12. Коли жінка вилила миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.
13. Істину повідую вам: Де тільки буде проповідуватися Євангелія ця по всьому світі, оповідатиметься й про те, що вона вчинила – на спомин про неї.
14. Тоді один із дванадцяти, що звався Юда Іскаріотський, пішов до першосвящеників,
15. І сказав: Що ви мені дасте, – і я видам Його вам? Вони запропонували йому тридцять срібняків;
16. І звідтоді він шукав нагоди зрадити Його.
17. А першого дня опрісноків наблизилися учні до Ісуса і сказали Йому: Де звелиш нам приготувати пасху Тобі?
18. Він сказав: Підіть до міста, до такого-от чоловіка і скажіть йому: Учитель мовить: Час Мій близько, у тебе звершу пасху з учнями Моїми.
19. Учні вчинили, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.
20. А коли настав вечір, Він приліг з дванадцятьма учнями;
21. І, коли вони їли її, сказав: Правду вам кажу, що один із вас зрадить Мене.
22. Вони вельми засмутилися і почали казати Йому, кожний осібно: Чи не я, Господе?!
23. Але Він сказав у відповідь: Той, що опустить зі Мною руку в таріль, цей зрадить Мене;
24. А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, що ним Син Людський зраджується: краще було б цьому чоловікові не народжуватися.
25. При цьому Юда, що зраджував Його, сказав: Чи не я, Равві? Ісус говорить йому: Ти сказав.
26. І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав; і давав учням, кажучи: Прийміть, їжте: це – тіло Моє.
27. А тоді взяв чашу, подякував Батькові, подав їм і сказав: Пийте з неї всі;
28. Бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29. Повідую вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного аж до того дня, коли буду пити з вами нове вино у Царстві Батька Мого.