1. Тоді приходять до Ісуса єрусалимські книжники і фарисеї, і кажуть:
2. Нащо учні Твої нехтують настановами старших? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3. А Він сказав їм у відповідь: Навіщо й ви нехтуєте заповідями Божими заради звичаїв ваших?
4. Адже Бог заповідав: Шануй батька і матір; і той, що проклинає батька чи матір, смертю нехай помре.
5. А ви запевняєте: Якщо хтось скаже батькові чи матері: Дар Богові є те, чим я міг би допомогти вам,
6. Той в жодному разі не шанує батька свого чи матір свою; таким чином ви усунули Заповідь Божу звичаями вашими.
7. Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
8. Наближаються до Мене ці люди устами своїми і шанують Мене язиком; а серце їхнє задалеко від Мене;
9. Але марно шанують Мене, коли навчають наук, – заповідей людських.
10. І Він покликав народ, і сказав їм: Слухайте і розумійте!
11. Не те, що входить в уста, опоганює людину; але те, що виходить з уст, опоганює людину.
12. Тоді учні Його наблизилися і сказали Йому: Чи відаєш Ти, що фарисеї почули слово це і спокусилися?
13. А Він сказав у відповідь: Усіляка рослина, котру не Батько Мій Небесний посадив, викоріниться.
14. Залишіть їх, вони сліпі вожді сліпих; а якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями.
15. А Петро відповідав і сказав Йому: Поясни нам притчу оцю.