34. Усе це Ісус казав народові притчами і без притчі не говорив їм,
35. Нехай справдиться повідане через пророка, котрий сказав: Відкрию в притчах уста Мої; повідаю утаємничене від утворення світу.
36. Тоді Ісус відпустив народ і зайшов до оселі. Аж тут підійшли до Нього учні Його і сказали: Поясни нам притчу про плевели в полі.
37. А Він сказав їм у відповідь: Сівач доброго насіння є Син Людський;
38. Поле є світ; добре насіння, це – сини Царства, а плевели – сини лукавого;
39. А ворог, що посіяв їх, є диявол; жнива є кінець світу, а женці суть Ангели.
40. Тому отак, як збирають плевели і вогнем спалюють, так буде наприкінці світу цього:
41. Пошле Син Людський Ангелів своїх, і зберуть із Царства Його всі спокуси і тих, що вчиняють беззаконня.
42. І вкинуть їх до печі вогненної; там буде плач і скрегіт зубів;
43. Тоді праведники засяють, мов сонце, у Царстві Батька їхнього. Хто має вуха чути, нехай чує!
44. Ще схоже Царство Небесне на скарб, схований у полі; котрого знайшов чоловік і утаємничив, і від радости з того йде і продає все, що має, і купляє те поле.