3. І навчав їх багато притчами, кажучи: Ось, вийшов сівач сіяти;
4. І коли він сіяв (зерна), то деяке впало при дорозі, і налетіли птахи, і видзьобали його;
5. А деяке впало на місцину кам‘янисту, де мало було землі, і невдовзі посходило, тому що земля була неглибока;
6. Та коли зійшло сонце, зав‘яло, і через те, що не мало (належного) коріння, засохло;
7. А деяке впало у терни, і терня виросло, й заглушило його;
8. А деяке впало на родючий грунт і принесло плід: одне у стократ, друге – в шістдесят, а деяке в тридцятеро.
9. Хто має вуха слухати, нехай чує!
10. Учні наблизилися і запитали у Нього: Нащо притчами говориш до них?
11. Він сказав їм у відповідь: Через те, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано;
12. Бо хто має, то дасться йому і примножиться; а хто не має, у того відбереться й те, що має;
13. Тому й повідую їм притчами, що вони дивляться і не бачать, слухають та не чують, і не розуміють;
14. І справджується над ними пророцтво Ісаї, котре повідує: Слухом почуєте, і не зрозумієте, і очима дивитися будете, і не побачите;
15. Бо огрубіло серце людей цих, і вухами з натугою чують, і очі свої зімкнули, нехай же не побачать очима, і не почують вухами, і не втямлять серцем, і нехай не звернуться, щоб Я уздоровив їх.
16. А ваші очі щасливі, що бачать, і вуха ваші, бо чують.