6. Бо не знав, що сказати; тому що вони були в страхові.
7. І з‘явилася хмарина, яка обгорнула їх, і з хмари почувся голос, що сказав: Це Син Мій Улюблений: Його слухайте!
8. І, квапливо глянувши довкола, нікого більше з собою не бачили, окрім одного Ісуса.
9. А коли сходили вони з гори, Він звелів нікому не оповідати про те, що бачили, аж доки Син Людський не постане з мертвих.
10. І вони утаємничили це слово, запитуючи один одного, що означає: воскреснути з мертвих.
11. І запитали Його: А чому книжники запевняють, що Ілля має прийти раніше?
12. Він сказав їм у відповідь: Правда, Ілля має прийти передніше і влаштувати все; і Синові Людському, як написано про Нього, належить вельми постраждати і бути зневаженому;
13. Але кажу вам, що й Ілля прийшов, і вчинили з ним, як хотіли, як написано про нього.
14. Коли Він повернувся до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, що сперечалися з ними.
15. І відразу увесь народ, тільки-но побачивши Його, вельми здивувався, побіг назустріч і вітав Його.
16. Він запитав у книжників: Про що сперечаєтеся з ними?
17. Один з народу сказав у відповідь: Учителю! Я привів до Тебе сина мого, що духа німоти має.
18. Де лиш не схопить його, кидає на землю, і він піну пускає, і скрегоче зубами своїми і ціпеніє; казав я учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
19. Відповідаючи йому, Ісус сказав: О, роде невірний! Доки Я буду з вами? Доки буду Я вас терпіти? Приведіть його до Мене.
20. І привели його до Нього. І тільки-но біснуватий побачив Його, дух потряс його; він упав на землю і валявся, випускаючи піну.