24. І тієї ж миті батько юнака вигукнув із слізьми: Вірую, Господе! Допоможи моїй недовірі!
25. Ісус побачив, що збігається народ, і заборонив духові нечистому, сказавши йому: Дух німий і глухий! Я наказую тобі, вийди з нього і вже ніколи не входь в нього.
26. Той голосно закричав і сильно потряс його, і вийшов; і він (юнак) став, наче мертвий, аж так, що чимало (присутніх) казали, що він помер.
27. Але Ісус узяв його за руку, підняв його; і він підвівся.
28. А коли зайшов Ісус у дім, учні Його запитували Його на самоті: А чому ми не могли вигнати його?
29. І сказав їм: Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
30. Як вийшли звідти, то проходили через Галілею; і Він не хотів, щоб хтось упізнав.
31. Бо навчав учнів Своїх і казав їм, що Син Людський буде виданий в руки людські, і вб‘ють Його, і по смерті третього дня воскресне.
32. Але вони не розуміли цих слів, а запитати Його не наважувалися.
33. Прийшов до Капернауму; і коли був у домі, запитав у них: Про що по дорозі ви міркували поміж собою?
34. Вони мовчали, тому що по дорозі доскіпувалися, хто більший.
35. Він сів і прикликав дванадцятеро, і сказав їм: Хто хоче бути першим, хай буде з-поміж усіх останнім і всім служником.
36. А тоді взяв дитя, поставив його серед них і, обнявши його, сказав їм:
37. Хто прийме одного з таких дітей в ім‘я Моє, той приймає Мене; а хто Мене прийме, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.
38. При цьому Іван сказав: Учителю! Ми бачили чоловіка, який йменням Твоїм виганяє бісів, а не ходить з нами; і заборонили йому, тому що не ходить з нами.
39. Ісус сказав: Не забороняйте йому; бо ніхто з тих, що вчинять диво йменням Моїм, не може невдовзі лихословити Мене.
40. Бо хто не проти вас, той за вас.
41. І хто напоїть вас чашою води в ім‘я Моє, тому що ви Христові, істину кажу вам, не втратить нагороди своєї.