17. Ісус дізнався про те, тому сказав їм: Чому хвилюєтеся, через те, що немає у вас хлібів? Ви й досі не розумієте і не тямите? Чи досі у вас закам‘яніле серце?
18. Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? І не пам‘ятаєте?
19. Коли Я п‘ять хлібів переламав для п‘яти тисяч люду, скільки кошиків, повних кусками хліба ви набрали? Сказали Йому: Дванадцять.
20. А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків ви набрали залишених кусків? Сказали: Сім.
21. І сказав їм: Як же ви не розумієте?
22. Прийшов до Віфсаїду, і привели до нього сліпого й попросили, щоб доторкнувся до нього.
23. Він узяв сліпого за руку, вивів його за поселення, помазав слиною очі і поклав на нього руки, та й запитав у нього: Чи бачить щось?
24. Він глянув і сказав: Бачу перехожих людей, що ходять, мов дерева.
25. Потім знову поклав руки на очі йому і наказав глянути. І він прозрів і почав бачити все виразно.
26. І послав його додому, сказавши: Не заходь до поселень і не оповідай нікому в поселенні.
27. І пішов Ісус з учнями Своїми в поселення Кесарії Пилипової, а в дорозі запитував учнів Своїх: За кого Мене мають люди?
28. Вони відповідали: За Івана Хрестителя, інші – за Іллю, а ще одні – за одного з пророків.
29. Він сказав їм: А ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому: Ти – Христос!
30. І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.