18. Він сказав їм: Невже й ви такі нерозважливі? Невже не розумієте, що все те, що входить в людину із зовні, не може опоганити її?
19. Тому що не в серце його входить, а в черево, і виходить геть, чим очищається всілякий харч.
20. Далі сказав: Те, що виходить з людини, опоганює людину;
21. Тому що з нутра, із серця людини виходять недобрі заміри, перелюб, блуд, убивство,
22. Крадіж, лихварство, злоба, підступність, безсоромність, завидюще око, зневага Бога, пихатість і безглуздя.
23. Усе це зло з нутра виходить і опоганює людину.
24. І, вирушивши звідти, прийшов на терени Тирські та Сидонські; а коли зайшов у дім, не захотів, щоби хтось упізнав, але не міг утаємничитися.
25. Бо почула про Нього жінка, у котрої донька мала нечистого духа, і невдовзі прибігла й припала Йому до ніг;
26. А була та жінка з поган, родом сирофінікійка, і просила Його, щоб вигнав біса з її доньки.
27. Але Ісус сказав їй: Дай передніше насититися дітям; бо не добре взяти хліб у дітей і кинути псам.
28. Але вона сказала Йому у відповідь: Так, Господе; проте й пси під столом їдять крихти у дітей.
29. І сказав їй: За слово це йди собі; демон вийшов із твоєї доньки.
30. Коли вона повернулася до свого дому, то виявила, що демон вийшов, а донька лежить на постелі.
31. Коли вийшов із теренів тирських і сидонських, Ісус знову попростував до моря Галілейського через володіння Десятимістя.
32. І привели до Нього глухого недорікуватого і попросили Його покласти на нього руку.
33. Ісус одвів його трохи від народу, вклав пальці Свої у вуха йому, а тоді сплюнув і торкнувся його язика.