26. Багато натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та жодної помочі з того не мала, а здоров‘я її ще погіршало, –
27. Вона вже чула про Ісуса, а тому підійшла в юрбі ззаду і торкнулася Його одежі;
28. Бо казала собі: Якщо бодай до Його одежі торкнуся, то уздоровлюся.
29. І тієї ж миті припинилася в неї кровотеча, і вона відчула в тілі, що уздоровлена від хвороби.
30. Водночас Ісус відчув Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, і звернувся до народу і сказав: Хто торкнувся до Моєї одежі?
31. Учні сказали Йому: Ти бачиш, що народ тіснить Тебе, і кажеш: Хто торкнувся до Мене?
32. Але Він поглянув довкола, аби побачити ту, котра це вчинила.
33. Жінка у страхові і в трепеті, відаючи, що з нею сталося, упала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34. Але Він сказав їй: Доню! Віра твоя врятувала тебе; іди з миром і здоровою будь від твоєї недуги.
35. Коли Він ще казав це, прийшли від старшини синагоги і сказали: Донька твоя померла; нащо завдаєш клопоту Вчителеві?
36. Але Ісус, зачувши ці слова, відразу сказав чільникові синагоги: Не бійся, тільки віруй.
37. І не дозволив нікому йти слідом за Собою, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового.
38. Коли прийшов у дім до старшини синагоги, то побачив замішання, і тих, що плакали і голосили вельми.
39. Зайшовши, сказав їм: Чого збентежилися і плачете? Дівчина не вмерла, але спить.