4. А їм сказав: Чи треба в суботу чинити добро або ж зло чинити? Душу врятувати чи погубити? Але вони мовчали.
5. І, гнівно глянувши на них, зажурений, що їхні серця ожорсточилися, сказав тому чоловікові: Простягни руку твою. Він простягнув, і рука його стала здоровою, як друга.
6. А фарисеї вийшли наразі і квапливо почали радитися разом із іродіянами супроти Нього (Ісуса), як погубити Його.
7. Але Ісус із учнями Своїми рушив до моря, і за Ним слідом пішов великий натовп народу з Галілеї та Юдеї,
8. З Єрусалиму, з Ідумеї, і з-за Йордану. А також поселяни, що мешкали на околицях Тиру і Сидону, як почули, що Він звершував, йшли до Нього у величезній кількості.
9. І сказав учням Своїм, щоб готовий був для Нього човен з причини велелюдности, аби не вчинили тісняви біля Нього.
10. Тому що багатьох Він уздоровив, і то так, що багато з них, котрі мали виразки на тілі кинулися до Нього, щоб торкнутися Його.
11. І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти – Син Божий!
12. Але Він суворо забороняв їм, щоб вони не виявляли Його.
13. Відтак вийшов на гору і покликав до Себе, кого сам бажав; і прийшли до Нього.
14. І визначив із них дванадцятьох, аби з Ним були, і щоби посилати їх на проповідь.
15. І щоб вони мали владу уздоровлювати від недуг і виганяти бісів.
16. Настановив Симона, якому дав ім‘я Петро;
17. Якова Зеведеєвого та Івана, брата Якова, і дав їм ймення Воанергес, цебто “Сини грому”,
18. Андрія, Пилипа, Варфоломія і Матвія, Хому і Якова Алфеєвого, Тадея і Симона Кананіта,
19. Та Юду Іскаріотського, котрий зрадив Його.
20. І прийшли в дім; і знову зійшовся народ аж так, що вони й хліба не могли з‘їсти.
21. Коли почули про це ближні Його, то пішли, щоб забрати Його, бо казали, що Він нестямний.