4. І, не маючи можливости наблизитися до Нього через велелюддя, розібрали стелю дому, де Він був і, прокопавши її, опустили постіль, на котрій лежав розслаблений.
5. Ісус побачив їхню віру і сказав недужому: Сину! Прощаються тобі гріхи твої.
6. Тут сиділи деякі із книжників і міркували в серцях своїх:
7. Чого це Він так зневажає Бога? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?
8. Ісус відразу пізнав духом Своїм, що вони отак міркують у собі, і сказав їм: Навіщо так мислите в серцях ваших?
9. Що легше? Чи сказати недужому: “Прощаються тобі гріхи”? Чи сказати: “Підведися, візьми свою постіль і ходи”?
10. Але, щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – каже недужому:
11. Тобі кажу: Підведися, візьми постіль свою і йди у дім твій.
12. Він відразу підвівся, узяв постіль і вийшов перед усіма, і всі дивувалися і прославляли Бога, кажучи: Ніколи нічого подібного ми не бачили!
13. І знову Ісус вийшов до моря; і увесь народ пішов до Нього, і Він навчав їх.
14. А коли проходив, то побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: Іди за Мною. І він підвівся й пішов слідом за Ним.
15. І коли Ісус приліг у домі його, прилягли з Ним і учні Його, і багато митників і грішників; бо їх було багато і вони йшли слідом за Ним.
16. Книжники і фарисеї, побачивши, що Він їсть із митниками і грішниками, казали учням Його: А це ж чому Він їсть і п‘є з митниками та грішниками?
17. Зачувши те, Ісус сказав їм: Не здорові потребують лікаря, але недужі; Я прийшов покликати не праведників, але грішників до каяття.
18. Учні Іванові і фарисейські постилися. Прийшли до Нього і кажуть: Чому учні Іванові і фарисейські постяться, а Твої учні не постяться?
19. І сказав їм Ісус: Чи можуть поститися сини світлиці шлюбної, коли з ними наречений? Доки з ними наречений, не можуть поститися;
20. Але надійдуть дні, коли відбереться в них наречений, і тоді будуть поститися за тих днів.