14. Бо їх було близько п‘яти тисяч чоловіків. Але Він сказав учням Своїм: Розсадіть їх рядами по п‘ятдесят.
15. І вчинили так, і розсадили всіх.
16. А Він узяв п‘ять хлібів і дві рибини, і, глянувши на небо, благословив їх, переламав і дав учням, щоб роздавали народові.
17. І їли, і наситилися всі, і залишених у них кусків набрали дванадцять кошів.
18. Одного разу, коли Він молився на самоті, і учні Його були з Ним, Він запитав їх: За кого має Мене народ?
19. Вони сказали у відповідь: За Івана Хрестителя, а інші – за Іллю; а ще інші кажуть, що один із стародавніх пророків воскрес.
20. І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Відповідав Петро: За Христа Божого.
21. Але Він суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22. Він сказав, що Синові Людському треба багато постраждати, і бути відкинутим старшинами, першосвящениками і книжниками, і бути вбитому, і третього дня воскреснути.
23. А до всіх Він сказав: Якщо хтось хоче йти за Мною, відмовся од себе, візьми хреста свого щоденно і йди за Мною слідом.
24. Бо хто хоче життя своє зберегти, той втратить його; а хто втратить життя заради Мене, той врятує його;
25. Бо яка чоловікові користь надбати цілий світ, а себе самого погубити, чи нашкодити собі?
26. Бо хто буде соромитися Мене і Моїх слів, того Син Людський посоромиться, коли прийде у славі своїй, і Отчій, і святих Ангелів.
27. Повідую вам істину: Є деякі, що стоять тут, які не спізнають смерти, але побачать Царство Боже.
28. По цих словах десь через вісім днів, узяв Петра, Івана та Якова і пішов Він на гору помолитися.
29. І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одежа Його стала білою і осяйною.
30. І ось, два мужі розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілля;
31. Котрі прийшли у славі, вони говорили про Його відхід, котрого Йому треба було звершити в Єрусалимі.
32. А Петро і ті, що були з ним, обтяжені були сном; але пробудилися, побачили славу Його, і двох мужів, котрі стояли з Ним.
33. І коли вони відходили од Нього, сказав Петро Ісусові: Учителю! Добре нам отут бути; вчинимо три курені: одного Тобі, одного Мойсеєві, і одного Іллі, – не відаючи, що казав.
34. Коли він говорив це, з‘явилася хмарина і осяяла їх; і настрашилися, коли ті зайшли в хмару.