26. Хіба ж не так належало Христові постраждати і увійти в славу Свою?
27. І, почавши від Мойсея, та від усіх пророків розтлумачив їм сказане про Нього у всьому Писанні.
28. І наблизилися вони до того поселення, в котре йшли, і Він дав їм зрозуміти, що хоче йти далі;
29. Але вони притримували Його, кажучи: Залишися з нами, тому що день уже схилився до вечора. І Він зайшов і залишився з ними.
30. І коли Він присів разом з ними, то взяв хліб, благословив, переламав і подав їм.
31. Тоді відкрилися їм очі, і вони впізнали Його; але Він став невидимим для них.
32. І вони сказали один одному: Чи не горіло нам серце наше, коли Він промовляв до нас по дорозі, і коли розтлумачував нам Писання?
33. І вони підвелися о тій же хвилі, повернулися до Єрусалиму, і знайшли всіх одинадцятьох Апостолів і тих, що були з ними,
34. Котрі запевняли, що Господь справді воскрес і з‘явився був Симонові.
35. І вони розповідали про те, що сталося в дорозі, і як Він був упізнаний, коли вчинив переломлення хліба.
36. Коли вони оповідали про це, Сам Ісус постав серед них і сказав їм: Мир вам!
37. Вони знітилися і злякалися, гадаючи, що бачать духа;
38. Але Він сказав їм: Чому ніяковієте, і навіщо подібні думки постають у серці вашому?
39. Гляньте на Мої руки і на Мої ноги; Це Я Сам; торкніться до Мене і роздивіться; бо дух плоті і кісток не має, як бачите в Мене.
40. І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41. Коли ж вони від радощів ще не вірили і дивувалися, Він сказав: Чи є у вас тут якась їжа?
42. Вони подали Йому кусника смаженої риби і щільникового меду;