31. І сказав Господь: Симоне! Симоне! Ось, сатана хотів мати вас, щоб пересіяти вас, як пшеницю;
32. Але Я молився за тебе, щоб не вичахла віра твоя; а ти, коли навернешся, утверджуй братів твоїх.
33. Він відповідав Йому: Господе! З Тобою я готовий і в тюрму, і на смерть піти.
34. Але Він сказав: Запевняю тебе, Петре, що не проспіває півень сьогодні, як ти аж тричі зречешся, що не знаєш Мене.
35. І сказав їм: Коли Я послав вас без мішка і без торби та без взуття, чи бракувало вам чогось? Вони відповідали: Нічого.
36. Тоді Він сказав їм: Але тепер, хто має мішка, той візьми його, а також торбу; а в кого нема, продай одежу свою і купи меча.
37. Бо повідую вам, що має звершитися на Мені й оце написане: І до злодіїв прилучений. Бо те, що про Мене, підходить до кінця.
38. Вони сказали: Господе! Ось, тут аж два мечі. Він сказав їм: Досить!
39. І, вийшовши, рушив за звичаєм на гору Олив; за Ним простували учні Його.
40. А коли прийшов на місце, сказав їм: Моліться, щоб не спокуситися.
41. А Сам відійшов од них на відстань кинутого каменя і прихилив коліна, – молився,
42. Кажучи: Отче! О, якби Ти вволив пронести чашу оцю повз Мене! А втім, не Моя воля, але Твоя нехай буде.
43. З‘явився до Нього Ангел з небес і зміцнював Його.
44. І виповнений скорботою і тривогою, ще ревніше молився; і був піт Його, мов краплини крови, що падали на землю.