22. Володар сказав йому: Твоїми устами буду судити тебе, лукавий служник! Адже ти знав, що я людина жорстока, беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
23. Чому ти не пустив срібло моє в діло, щоб я, повернувшись, одержав його з прибутком?
24. І сказав тим, що стояли перед ним: Візьміть у нього міну і дайте тому, що має десять мін.
25. Сказали йому: Володарю! У нього є десять мін!
26. Повідую вам: кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відбереться й те, що має.
27. А ворогів моїх тих, котрі не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і вбийте на моїх очах.
28. Сказавши це, Він пішов далі, входячи до Єрусалиму.
29. І коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що Оливною зветься, послав двох учнів Своїх,
30. Сказавши: Ідіть у поселення, що перед вами; як увійдете до нього, знайдете молодого віслюка прив‘язаного, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв‘яжіть його і приведіть;
31. І, якщо хтось запитає вас: Нащо відв‘язуєте? – скажете йому так: Він необхідний Господові.
32. Посланці пішли і знайшли, як Він казав їм.