14. Але громадяни ненавиділи його і відправили услід за ним посланців сказати: Не хочемо, щоб він царював над нами.
15. І коли повернувся, прийнявши царство, звелів прикликати до себе служників тих, котрим дав срібло, щоб дізнатися, хто що надбав.
16. Прийшов перший і сказав: Володарю! Міна твоя принесла десять мін.
17. І сказав йому: Гаразд, старанний слуго! За те, що ти в малому був вірний, візьми управу над десятьма містами.
18. Прийшов другий, і сказав: Володарю! Міна твоя принесла п‘ять мін.
19. Сказав також цьому: І ти будь над п‘ятьма містами.
20. Прийшов третій, і сказав: Володарю! Ось міна твоя, котру я беріг, загорнувши в хусточку;
21. Бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22. Володар сказав йому: Твоїми устами буду судити тебе, лукавий служник! Адже ти знав, що я людина жорстока, беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
23. Чому ти не пустив срібло моє в діло, щоб я, повернувшись, одержав його з прибутком?
24. І сказав тим, що стояли перед ним: Візьміть у нього міну і дайте тому, що має десять мін.
25. Сказали йому: Володарю! У нього є десять мін!
26. Повідую вам: кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відбереться й те, що має.
27. А ворогів моїх тих, котрі не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і вбийте на моїх очах.
28. Сказавши це, Він пішов далі, входячи до Єрусалиму.