5. А коли знайде, візьме її на плечі свої з радістю;
6. А тоді прийде додому, поскликає друзів та сусідів і скаже їм: Потіштеся й ви зі мною, бо я знайшов свою заблуклу вівцю.
7. Повідую вам, що так на небесах більше радощів буде через одного грішника, що вдався до каяття, аніж через отих дев‘яносто дев‘ятьох праведників, котрі не потребують каяття!
8. Або яка жінка, що має десять драхм, якщо загубить одну драхму, не запалить свічу і не почне мести кімнату і шукати пильно, аж доки не знайде?
9. А коли знайде, то покличе подруг і сусідок і скаже: Потіштеся зі мною, я знайшла загублену драхму.
10. Отак, повідую вам, буває радість в Ангелів Божих, коли бодай один грішник учиняє каяття.
11. І ще сказав: У одного чоловіка було два сини;
12. І сказав молодший з них батькові: Отче! Дай мені належну частину маєтку. І батько розділив їм маєток.
13. Як минуло багато днів, молодший син зібрав усе й пішов до далекої країни і там розтратив маєток свій, живучи розпутно.
14. А коли він усе прожив-прогайнував, то настав страшний голод у тій країні, і він почав бідувати,
15. І пішов, пристав до одного з мешканців країни тієї, а той послав його на поля свої пасти свиней;
16. І він радий був виповнити черево своє бодай стручками, що їли свині, але ніхто не давав йому.
17. А коли прийшов до тями, то сказав (собі): Скільки наймитів у батька мого мають хліба надмір, а я помираю від голоду!
18. Підведуся, піду до батька мого і скажу йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою;