10. Однієї суботи навчав Він у синагозі;
11. Там була жінка, що вісімнадцять літ мала духа немочі: вона була скорчена і не могла випростатися.
12. Коли Ісус побачив її, то підкликав її і сказав: Жінко! Ти звільняєшся від недуги твоєї.
13. І поклав на неї руки; і вона тієї ж миті випросталася і почала прославляти Бога.
14. При цьому старший у синагозі, обурюючись, що Ісус уздоровив у суботу, сказав народові: Є шість днів, упродовж котрих можна діяти; за тих (днів) і приходьте уздоровлюватися, а не суботнього дня.
15. Господь сказав йому у відповідь: Лицеміре! Чи не відв‘язує кожний з вас свого вола, або віслюка від ясел у суботу, і чи не веде напоїти?
16. Чи ж оцю Авраамову доньку, котру сатана зв‘язав був на вісімнадцять літ, не належить звільнити від ланцюгів цих суботнього дня?
17. І коли говорив Він це, усі, що протидіяли Йому, соромилися; і увесь народ радів, за всі славні діяння Його.
18. А Він сказав їм: На що схоже Царство Боже? І до чого прирівняю його?
19. Воно схоже на гірчичне зерно, котре взяв чоловік і посадив у саду своєму: і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні ховалися поміж гіллям його.
20. І ще сказав: До чого Мені прирівняти Царство Боже?
21. Воно схоже на закваску, котру жінка взяла і поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисло.
22. І проходив через міста та поселення й навчав, прямуючи до Єрусалиму.