24. Бо повідую вам, що багато пророків і царів жадали бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
25. Аж ось, один законник підвівся і, спокушуючи Його, сказав: Учителю! Що мені вчинити, аби успадкувати життя вічне?
26. А Він сказав йому: У законі, що написано? Як читаєш?
27. Він сказав у відповідь: Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе.
28. Ісус сказав йому: Ти щиро відповів; Так учиняй і будеш жити.
29. Але він, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: А хто мій ближній?
30. На це сказав Ісус: Один чоловік простував з Єрусалиму до Єрихону і попав до рук розбійникам, котрі зірвали з нього одяг, завдали йому ран і покинули його заледве живим.
31. Як на те, один священик поспішав тією дорогою і, побачивши його (чоловіка), пройшов мимо.
32. Так само й левит був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33. А один самарянин проїздив дорогою і знайшов його, пожалів.
34. Він підійшов, перев‘язав йому рани, полив їх оливою і вином; і посадив його на свого віслюка, привіз його до заїзду, і доглянув його.
35. А другого дня, як від‘їздив, витягнув два динарії, дав їх господареві заїзду і сказав йому: Поклопочися за нього; і, якщо витратиш на нього більше, то я, коли повернуся, віддам тобі.
36. Як ти гадаєш собі, хто з оцих трьох був ближнім чоловікові, що постраждав од розбійників?