16. Сагайдак його – як відкритий гріб; усі вони – люди хоробрі.
17. І з'їдять вони жниво твоє і хліб твій; з'їдять синів твоїх і доньок твоїх, з'їдять овець твоїх і волів твоїх, з'їдять виноград твій, і смокви твої, зруйнують мечем укріплені міста твої, на котрі ти сподіваєшся.
18. Але й за тих днів, говорить Господь, не винищу вас дощенту.
19. І якщо ви скажете: За що Господь Бог наш чинить нам усе це? То відповідай: Оскільки ви залишили Мене і служили чужим божкам у своїм краї, то будете служити чужим на землі не вашій.
20. Оголосіть це в домі Якова і повідайте в Юдеї, кажучи:
21. Вислухай це, народе безглуздий і нерозумний, у котрого є очі, а не бачить, у котрого є вуха, а не чує;
22. Чи Мене ви не боїтеся, говорить Господь, чи переді Мною не відаєте трепету? Я пісок поклав рубежем морю, вічну межу, котру не перейде; і хоча хвилі його підносяться, але здолати не зможуть.
23. У народу цього серце бунтівне і невгамовне; вони відступилися і пішли.
24. І не сказали в серці своєму: Будемо боятися Господа, Бога нашого, Котрий дає нам дощ ранній і пізній свого часу, береже для нас означені тижні жнив.
25. Беззаконня ваші відвернули це, і гріхи ваші позбавили вас цього доброго.
26. Бо між народом Моїм є нечестиві; вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять сильця і ловлять людей.
27. Мов клітка з багатьма птахами, оселі їхні виповнені обманом; через це вони й запихатіли і розбагатіли.
28. Стали гладкими, повними, переступили навіть належну межу в злочинах, не досліджують судових справ, справ сиріт; розкошують і справедливому позові жебраків не вчиняють присуду.
29. Невже Я не покараю за це? – Говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?