17. Тоді Єремія сказав Седекії: Так говорить Господь Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо ти вийдеш до князів царя вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий і дім твій;
18. А якщо не вийдеш до князів царя вавилонського, то це місто перейде в руки халдеїв, і вони спопелять його вогнем; і ти не уникнеш їхніх рук.
19. І сказав цар Седекія Єремії: Я боюся юдеїв, котрі перейшли до халдеїв, щоб халдеї не віддали мене в руки їхні, і щоб ті не поглумилися з мене.
20. І сказав Єремія: Не віддадуть; покорися голосові Господа, в тому, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і живою буде душа твоя.
21. А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь:
22. Ось, усі дружини, котрі залишилися в домі царя юдейського, відведені будуть до князів царя вавилонського, і скажуть вони: Тебе обдурили і взяли гору друзі твої; ноги твої загрузли в багно, і вони пішли від тебе.
23. І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш їхніх рук; але будеш узятий рукою царя вавилонського, і вчиниш те, що місто оце буде спопелене вогнем.
24. І сказав Седекія Єремії: Ніхто не мусить знати ці слова, і тоді не помреш.
25. І якщо почують князі, що я розмовляв з тобою, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: Скажи нам, що говорив ти цареві, не утаємничуй від нас, і ми не зрокуємо тебе на смерть, – а також, що говорив тобі цар,
26. То скажи їм: Я поклав перед лицем царя благання своє, щоб не повертати мене до Єгонатанового дому, щоб мені не померти там.
27. І прийшли всі князі до Єремії, і запитували його, і він сказав їм згідно з тими словами, котрі цар велів сказати, і вони мовчки покинули його, тому що не спізнали сказаного цареві.