7. Ти вабив мене, Господе, – і я зваблений; Ти сильніший від мене – і переміг, і я щодня зневажений, всілякий ганьбить мене.
8. Бо тільки-но почну говорити я – кричу про насильство, волаю про спустошення, тому що слово Господнє обернулося на обмову мені і на щоденний глум.
9. І подумав я: Не буду я нагадувати про Нього і не буду вже говорити в ім'я Його; але був у серці моєму, наче палаючий вогонь, утаємничений в кістках моїх, і я знемігся, притримуючи його, і – не міг.
10. Бо чув я гадки багатьох: Погрози довкола; погодьтеся, казали вони, і ми вчинимо виказ. Усі, що були приязні до мене, стежать за мною, чи не спіткнуся я; можливо, гадають собі, він спіткнеться, і ми здолаємо його, і помстимося йому.
11. Але зі мною Господь, мов сильний витязь; а тому гонителі мої спіткнуться і не здолають; вельми осоромляться, тому що вчиняли нерозумно; осоромлення буде вічне, ніколи не стане забутком.
12. Господе сил! Ти досліджуєш праведного і бачиш нутрощі його і серце. Нехай же побачу я помсту Твою над ними, бо я поклався на Тебе у справі моїй.
13. Співайте Господові, хваліть Господа, бо Він рятує душу бідного від руки злодіїв.
14. Проклятий день, котрого я народився; день, котрого породила мене мати моя, нехай не буде благословенним!
15. Проклятий чоловік, котрий приніс вістку батькові моєму і сказав: У тебе народиться син, чим вельми потішив його.
16. І нехай станеться з тим чоловіком те, що з містами, котрі зруйнував Господь і не пожалкував; нехай чує він уранці зойки і в полудень ридання.