1. Це вже друге Послання пишу до вас улюблені, в них нагадуванням пробуджую ваш чистий глузд,
2. Щоб ви пам‘ятали слова, передніше повідані святими пророками, і заповідь Господа й Рятівника, сповіщену Апостолами вашими.
3. Найперше знайте, що в останні дні з‘являться нахабні глузливці, що чинитимуть за своїми похотями,
4. Що скажуть: Де обітниця пришестя Його? Бо від часу, як почали умирати батьки, від початку творення все залишається незмінним.
5. Ті, що так міркують, не відають, що на початку словом Божим небеса і земля вчинені з води і водою;
6. А тому тодішній світ згинув, затоплений водою.
7. А нинішні небеса і земля утримуються тим самим словом, зберігаються для вогню на день суду і загибелі нечестивих людей.
8. Нехай же одне це не буде утаємничене від вас, улюблені, що в Господа один день, як тисяча літ, і тисяча літ, як один день.
9. Не бариться Господь з виконанням обітниці, як дехто має те за неквапливість; але довготерпить нас, не бажаючи, щоб хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття.
10. А день Господній прийде, мов злодій уночі, і тоді небеса з леготом знебудуться, а стихії, спалахнувши, зруйнуються, і земля та всі зачини на ній згорять.
11. І, якщо отак усе зруйнується, то якими мусите бути у святому житті і побожности ви,
12. Що наджидаєте і бажаєте пришестя дня Божого, в якому палаючі небеса зруйнуються і в розбурханому вогні стихії розтануть?
13. А втім, ми, за обітницею Його, наджидаємо нового неба і нової землі, на котрих живе правда.