13. Я не мав спокою духові моєму, тому що не знайшов там брата мого Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов у Македонію.
14. Але подяка Богові, Котрий завжди учиняє нас переможцями у Христі і духмяність пізнання про Себе розповсюджує нами на всілякому місці.
15. Бо ми - Христова духмяність Богові поміж тими, що рятуються і серед тих, що гинуть.
16. Для одних - пахощі смертоносні на смерть, а для інших - пахощі життєдайні на життя. І хто придатний для цього?
17. Бо ми не завдаємо шкоди слову Божому, як багато інших, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед поглядом Бога, у Христі.