1. І взяв народ країни Йоахаза, сина Йосії, і зацарював його, замість батька його, в Єрусалимі.
2. Двадцять три роки було Йоахазові, коли зацарював, і три місяці царював у Єрусалимі.
3. І скинув його цар єгипетський в Єрусалимі, і наклав на країну податок – сто талантів срібла і талант золота.
4. І настановив цар єгипетський над Юдеєю і Єрусалимом Ел'якима, брата його, і змінив ім'я йому на Єгояким; а Йоахаза, брата його, взяв Нехо й відпровадив до Єгипту.
5. Двадцять п’ять літ було Єгоякимові, коли він зацарював, і одинадцять років царював він у Єрусалимі, чинячи небажане в очах Господа, Бога свого.
6. Супроти нього вийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, і закував його в кайдани, щоб відпровадити його до Вавилону.
7. І частину з посуду дому Господнього Навуходоносор відпровадив до Вавилону, і поклав їх у капищі своєму у Вавилоні.
8. А решта діянь Єгоякима і мерзоти його, які він учиняв і які знайдені в ньому, описані в Книзі царів Ізраїльських і Юдиних. І зацарював Єгояхін, син його, замість нього.
9. Вісімнадцять літ було Єгояхінові, коли зацарював, і три місяці і десять днів царював у Єрусалимі. І чинив він небажане в очах Господніх.
10. Як минув рік, послав цар Навуходоносор, і наказав забрати його до Вавилону разом із коштовним посудом дому Господнього, і зацарював над Юдеєю і Єрусалимом Седекію, брата його.
11. Двадцять і один рік було Седекії, коли зацарював, і одинадцять років царював у Єрусалимі.
12. І чинив він лихе в очах Господа, Бога свого. Він не упокорився перед Єремією пророком, який пророкував від уст Господніх.
13. І відкинувся від царя Навуходоносора, що примусив його поклястися йменням Бога, – і вчинив пружною шию свою, і ожорсточив серце своє для того, щоб не навернувся до Господа, Бога Ізраїлевого.
14. Зрештою і всі старшини над священиками і над народом багато грішили, наслідуючи всю мерзоту поганську, і опоганювали дім Господній, котрого Він освятив у Єрусалимі.
15. І посилав до них Господь, Бог батьків їхніх, посланців Своїх від досвітнього ранку, тому що Він жалів Свій народ і Своє житло.
16. Але вони збиткувалися над посланцями від Бога, і нехтували словами Його, і глузували з пророків Його, аж доки не упав гнів Господа на народ Його, і то так, що не було йому порятунку.