14. Хто із усіх богів народів, винищених батьками моїми, міг урятувати народ свій від руки моєї? То яким чином зможе ваш Бог урятувати вас від руки моєї?
15. І нині нехай не ошукує вас Єзекія і не зводить вас у такий спосіб; не вірте йому. Якщо не міг жоден з богів жодного народу і царства порятувати народ свій від руки моєї, і від руки батьків моїх, то де вже й вашому Богові врятувати вас від руки моєї.
16. І ще багато говорили служники його супроти Господа Бога, і супроти Єзекії, служника Його.
17. І писав він листи, в котрих ганьбив Господа, Бога Ізраїлевого, і говорив супроти Нього такі слова: Як боги народів земних не врятували народів своїх від руки моєї, так Бог Єзекії не врятує народу Свого від руки моєї.
18. І кричали гучним голосом єврейською мовою до народу єрусалимського, котрий був на мурах, щоб настрашити його, і налякати його, і захопити місто.
19. І говорили про Бога Єрусалиму, як про богів народів землі, – витвір рук людських.
20. І помолився цар Єзекія та Ісая, син Амосів, пророк, і заволали до неба.
21. І послав Господь Ангела, і він винищив усіх хоробрих, і головнокомандувача, і старшин над військами царя асирійського. І повернувся він, осоромлений, до краю свого; і коли прийшов до дому бога свого, – то ті, що вийшли зі стегон його, вбили його там мечем.
22. Отак урятував Господь Єзекію і мешканців Єрусалиму від руки Санхеріва, царя асирійського, і від руки всіх; і захищав їх зусібіч.
23. Тоді багато людей приносили дари Господові в Єрусалимі і дорогі речі Єзекії, цареві юдейському. І він звеличився після цього в очах усіх народів.
24. Тими днями занедужав Єзекія смертельно. І помолився Господові, і Він зачув його і дав йому ознаку.