3. Коли зміцнилося за ним царство, тоді він умертвив служників своїх, які убили царя, батька його.
4. Але дітей їхніх не умертвив, як про те написано в законі, у книзі Мойсеєвій, де заповідав Господь, говорячи: Не помруть батьки за дітей, а діти не помруть за батьків; але кожний за свій злочин мусить померти.
5. І зібрав Амація юдеїв, і поставив їх за поколіннями під руку тисяцьких і сотників, усіх юдеїв, і Веніямина, і перелічив їх від двадцяти років і вище, і знайшов їх триста тисяч мужів вибраних, здатних воювати, що тримають списа і щита.
6. І ще найняв із ізраїльтян сто тисяч хоробрих вояків за сто талантів срібла.
7. Але чоловік Божий прийшов до нього і сказав: Царю! Нехай не йде з тобою військо ізраїльське, тому що немає Господа з ізраїльтянами, з усіма синами Єфрема.
8. Але, якщо підеш ти, вчиняй справу, приготуйся мужньо до боротьби. Інакше кине тебе Бог перед ворогом, тому що є сила у Бога підтримати і звалити.
9. І сказав Амація чоловікові Божому: А що ж учинити із сотнею талантів, котрі я віддав ізраїльському війську? І сказав Божий чоловік: Можливо, Господь дасть тобі більше від цього.
10. І відділив їх Амація, військо, яке прийшло до нього із краю єфремового, – щоб вони йшли на своє місце. І спалахнув вельми гнів їхній на Юдею, і вони повернули у свій край, розпалені гнівом.
11. Тим часом, Амація наважився, і повів народ свій, і пішов на долину Соляну, і винищив синів Сеїра десять тисяч.
12. І десять тисяч живими захопили сини Юдеї в полон; і привели їх на верхів'я скелі, і поскидали їх з верхів'я скелі, і вони повбивалися зовсім.
13. А військо, котре Амація відіслав назад, щоб воно не ходило з ним на війну, розпорошилося по містах Юдиних, від Самарії аж до Бет-Хорону; і понищило в них три тисячі, і награбували багато здобичі.
14. Коли Амація прийшов після поразки едомлян, то приніс богів Сеїру, і поставив їх у себе богами, і перед ними поклонявся, і кадив.
15. І спалахнув гнів Господній на Амацію, і послав Він до нього пророка, і той сказав йому: Навіщо ти схиляєшся до богів народу цього, котрі не захистили народу свого від твоєї руки?
16. Коли він говорив йому, цар відповідав: Хіба радником царя тебе настановили? Припини, щоб не вбили тебе. І перестав пророк, сказавши: Знаю, що Бог ухвалив погубити тебе, тому що ти вчинив це і не приймаєш поради моєї.