20. Ідіть і, ставши у храмі, повідуйте народові всі ці слова життя.
21. Вони вислухали і зайшли вранці до храму й навчали. А тим часом першосвященик і котрі з ним, прийшли, скликали синедріон і всіх старших із синів Ізраїля та й послали до в‘язниці привести Апостолів.
22. Але служники, прийшовши, не знайшли їх у в‘язниці і повернулися й доповіли,
23. Кажучи: В‘язницю ми застали замкненою з усією старанністю і сторожу, котра стояла перед дверима; але, відчинивши, не знайшли в ній нікого.
24. Коли зачули ці слова першосвященик, старший сторожі та інші першосвященики, не могли зрозуміти, що б воно означало.
25. Проте прийшов один чоловік і оповів їм, кажучи: Ось, мужі, котрих ви ув‘язнили в тюрму, стоять у храмі і навчають народ.
26. Тоді старший сторожі пішов із служниками і привів їх без примусу, тому що боялися народу, щоб не забили їх камінням.
27. А коли привели їх, то поставили в синедріоні; і запитав їх першосвященик, кажучи:
28. Чи не заборонили ми вам суворо навчати про Ймення це? І ось, ви наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Того Чоловіка.
29. А Петро і Апостоли у відповідь сказали: Треба підкорятися більше Богові, аніж людям.
30. Бог батьків наших воскресив Ісуса, Котрого ви умертвили, повісивши на дереві.
31. Його підніс Бог правицею Своєю у Володаря і Рятівника, щоб дати Ізраїлеві каяття і прощення гріхів.
32. Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Котрого Бог дав покірним Йому.
33. Зачувши це, вони аж спаленіли від гніву і вже змовлялися умертвити їх.
34. Підвівшися у синедріоні, один фарисей, на ім‘я Гамалиїл, учитель Закону, пошанований усім народом, наказав вивести Апостолів на незначний час.