13. Ніхто із сторонніх не зважувався прилучитися до них, а народ прославляв їх.
14. А віруючих все більше й більше приєднувалося до Господа, велика кількість чоловіків та жінок.
15. Аж так, що виносили хворих на вулиці і клали на постелях і ліжках, щоб хоч тінь Петра, що проходив, падала на когось із них.
16. Сходилося також до Єрусалиму чимало з довколишніх міст, несли недужих та хворих від нечистих духів, котрі й уздоровилися всі.
17. А першосвященик і всі з ним, що належали до саддукейської єресі, виповнилися заздрістю.
18. І руки свої наклали на Апостолів, і ув‘язнили їх у народній в‘язниці.
19. Але Ангел Господній вночі відчинив двері в‘язниці і, вивівши їх, сказав:
20. Ідіть і, ставши у храмі, повідуйте народові всі ці слова життя.