19. А третього ми своїми руками повикидали з корабля речі.
20. Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і велика буря тривала, то врешті-решт щезла будь-яка надія про наше спасіння.
21. І через те, що довго не їли, то Павло, ставши поміж ними, сказав: Мужі! Варто було послухати мене і не відходити од Кріту, чим уникнули б цих утруднень і шкоди;
22. А тепер благаю вас підбадьортеся, бо жодна душа з-поміж вас не загине, а лише корабель;
23. Бо Ангел Бога, Котрому я належу і Котрому служу, з‘явився мені цієї ночі.
24. І сказав: Не бійся, Павле, тобі необхідно постати перед кесарем, і ось, Бог подарував тобі всіх, що пливуть з тобою.
25. А тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано:
26. Ми маємо натрапити на якийсь острів.
27. Чотирнадцятої ночі, як нас носило в Адріатичному морі, близько півночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі,