6. Тоді цар спаленів на обличчі своєму; думки його збентежили його, суглоби ніг йому ослабли, а коліна йому затремтіли.
7. Вельми закричав цар, аби привели чаклунів, халдеїв, і ворожбитів; цар почав говорити і сказав мудракам вавилонським: Хто прочитає оце написане і розтлумачить мені, про що воно, того одягнуть у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї у нього, і третім правителем стане він у царстві.
8. І зайшли всі мудраки царя, але не змогли прочитати написаного і розтлумачити цареві його змісту.
9. Цар Валтасар вельми занепокоївся, і обличчя його було стурбованим, і вельможі його збентежилися.
10. А цариця по словах царя і його вельмож, зайшла до бенкетної зали; і почала говорити цариця, і сказала: Царю, живи вічно! Нехай не бентежать тебе думки твої, і нехай не зазнає змін обличчя твоє!
11. Є у царстві твоєму чоловік, в котрому дух святих богів; за днів батька твого знайшли в ньому світло, розум і мудрість, що була такою, як мудрість богів, і цар Навуходоносор, батько твій, настановив його старшиною ясновидців, чаклунів, халдеїв і ворожбитів,– сам батько твій, царю,
12. У Даниїлові, котрому цар дав ім'я Валтасар, виявилися високий дух, видіння і розум, здатний розтлумачувати сни, розпізнавати загадкове і розв'язувати вузли. Отож, нехай покличуть Даниїла, – і він розтлумачить написане.
13. Тоді ввели Даниїла і поставили перед царем, і цар почав мовити і сказав Даниїлові: Чи ти, Даниїле, один із бранців ізраїльських, котрих батько мій, цар, привів з Юдеї?
14. Я чув про тебе, що дух богів у тобі, і світло, і висока мудрість знайдена в тобі.