21. Або з ворожнечі ударить його рукою, так, що той помре, то того, що вдарив, треба зрокувати на смерть, – він убивник; месник за кров може умертвити убивника, тільки-но стріне його.
22. А якщо він штовхне його ненавмисне, без ворожнечі, чи кине на нього що-небудь без лихого наміру,
23. Або якогось каменя, від котрого можна померти, не бачачи, ненароком випустить з рук і той упаде на нього так, що цей помре, але він не був ворогом його і не бажав йому зла,
24. То громада має розсудити поміж убивником і месником за кров за оцими настановами:
25. Має врятувати громада убивника від руки месника за кров, і має повернути його громада в місто сховку його, куди він утік, щоб він мешкав там до смерти першосвященика, котрий помазаний священним єлеєм.
26. А якщо убивник вийде за межі міста сховку, в котре він утік,
27. І знайде його месник за кров поза межами міста-сховку його, і заб'є убивника цього месник за кров, то не буде на ньому вини кровопролиття.
28. Тому, що той мусив жити в місті сховку до смерти першосвященика, а по смерті великого священика мусив був повернутися убивник на землю володіння свого.
29. Нехай же буде оце у вас настановою законною для поколінь ваших, у всіх житлах ваших.
30. Якщо хтось заб'є чоловіка, то вбивника треба убити за словами свідків; але одного свідка недосить, щоб засудити на смерть.
31. І не беріть викупу за душу убивника, котрий винний за вбивство, але його треба зрокувати на смерть.
32. І не беріть викупу за того, що втік у місто сховку, щоб йому дозволити жити на землі своїй передніше смерті великого священика.
33. Не опоганюйте землі, на котрій ви будете жити, бо кров опоганює землю, і земля не очиститься інакше від пролитої на неї крови, як лише кров'ю того, хто пролив її.