10. І сказав йому Єлисей: Піди, скажи йому: Одужаєш, однак відкрив мені Господь, що він помре.
11. І глянув на нього Єлисей гостро, і дивився отак довго, аж примусив його знітитися; і заплакав чоловік Божий.
12. І сказав Газаїл: Чому володар мій плаче? І сказав він: Тому, що я знаю, скільки зла ти заподієш синам ізраїлевим: фортеці їхні ти понищиш вогнем, і юнаків їхніх умертвиш мечем, і грудних дітей їхніх заб'єш, і вагітних жінок розітнеш.
13. І сказав Газаїл: Чи не є служник твій псом, щоб зміг учинити таке велике дійство? І сказав Єлисей: Показав мені Господь тебе царем Сирії.
14. І пішов він од Єлисея, і прийшов до царя свого. І сказав йому цей: Що говорив тобі Єлисей? І сказав: Він казав мені, що ти одужаєш.
15. А другого дня він узяв ковдру, намочив у воді і поклав на його обличчя, і він помер. І зацарював Газаїл замість нього.
16. П'ятого року Йорама, сина Ахавого, царя ізраїльського, за Йосафата, царя Юдиного, зацарював Єгорам, син Йосафатів, цар Юдин.
17. Він мав тридцять два роки, коли зацарював, і вісім літ царював у Єрусалимі.
18. І ходив дорогою царів ізраїльських, як чинив дім Ахавів, тому що донька Ахавова була дружиною його; і чинив він лихе перед очима Господніми.
19. Однак не хотів Господь погубити Юду, заради Давида, служника Свого, оскільки він обіцяв дати йому світильника у дітях його на всі часи.
20. За днів його вийшов Едом з-під руки Юдиної, і настановили вони над собою царя.
21. І пішов Йорам до Цаіру, і всі колісниці його з ним; і підвівся він уночі, і понищив Едома, що був оточив його і старшин над колісницями, але народ повтікав до шатрів своїх.
22. І вийшов Едом з-під руки Юдиної аж донині. Того часу вийшла й Ливна.