6. Та оскільки до двадцять третього року царя Єгоаша священики не лагодили пошкоджень у храмі,
7. То цар Єгоаш покликав священика Єгояду і священиків, і сказав їм: Чому ви не лагодите пошкоджень у храмі? Тож не беріть віднині срібла у знайомих своїх, а на лагодження храму віддайте його.
8. І погодилися священики не брати срібла у народу на лагодження пошкоджень у храмі.
9. І взяв священик Єгояда одну скриньку, і зробив отвір на вікові її, і поставив її біля жертовника на правому боці, де входили в дім Господній. І клали туди священики, які стояли на сторожі біля порога, все срібло, котре приносили в дім Господній.
10. І коли бачили, що багато срібла в скрині, приходив писар царський і першосвященик, і зав'язували в мішки, і рахували срібло, знайдене в домі Господньому.
11. І віддавали пораховане срібло в руки виконавцям робіт, що були при домі Господньому, а вони витрачали його на теслярів і будівельників, які працювали в домі Господньому.
12. І мулярам, і каменярам, і на закупівлю деревини і тесаного каменя та на лагодження пошкоджень у домі Господньому, і на все, що потребувало витрат для лагодження храму.
13. Але не виготовлено було для дому Господнього срібних тарілей, ножів, чаш для кроплення, сурм, усіляких посудин золотих і посудин срібних із срібла, яке приносили в дім Господній;
14. А виконавцям робіт віддавали його, і лагодили за нього дім Господній.
15. І не вимагали звіту від тих людей, котрим доручали срібло для видачі виконавцям робіт; тому що вони діяли чесно.
16. А срібло на пожертву за провину і срібло на пожертву за гріх не вносилося у дім Господній: священикам воно належало.
17. Тоді виступив у похід Газаїл, сирійський цар, і пішов війною на Ґат і здобув його. І мав намір Газаїл рушити на Єрусалим.