17. Коли ж вивели їх геть, то один із них сказав: Рятуй душу свою, не озирайся назад, і не зупиняйся на околиці оцій, рятуйся на горі, щоб тобі не загинути.
18. Проте Лот сказав їм: Ні, Владико!
19. Ось служник Твій знайшов у Твоїх очах ласку, і велика Твоя милість, яку вчинив Ти мені, порятувавши моє життя, але я не можу рятуватися на горі, аби не спіткало мене лихо, і щоб мені не вмерти.
20. Ось, ближче бігти до цього міста, щоб сховатися, і воно невелике. Дозвольте мені втікти туди, щоб збереглося моє життя.
21. І сказав йому Господь: Ось, на догоду тобі Я вчиню це: Не знищу місто, про яке ти говориш.
22. Поспішай, рятуйся там, бо Я не можу вчинити діла, доки ти не прийдеш туди; тому й назване те місто: Цоар.
23. Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов до Цоару.
24. І пролив Господь на Содом і Гомору дощем сірку й вогонь – від Господа з неба.
25. І винищив міста оці, всю околицю, і всіх мешканців міст цих, і рослини землі.
26. А дружина Лотова озирнулася позаду в нього, і вчинилася соляним стовпом.
27. І звівся Авраам рано-вранці і подався на місце, де стояв перед Господом.
28. І глянув на Содом та Гомору, і на увесь обшир околиці, і побачив: Ось, дим здіймається від землі, як дим з печі.