10. Тоді мужі ті простягли руки свої, і ввели Лота до себе в дім, і двері замкнули.
11. А людей, котрі були при вході в дім, вразили сліпотою, від малого до старого, то вони намарудилися, шукаючи двері.
12. Сказали мужі ті Лотові: Хто ще є тут у тебе? Чи зять, чи сини твої, чи доньки твої, і хто б не був у тебе в місті, – усіх виведи з місця цього.
13. Бо ми винищимо це місто; тому що великі скарги на мешканців його дійшли до лиця Господнього, і Господь послав нас винищити його.
14. І вийшов Лот, і говорив із зятями своїми, котрі брали за себе дочок його; і сказав: Підводьтеся, вийдіть із цього місця, бо Господь винищить це місто. Але зятям його здалося, що він жартує.