9. Ти оголив лука Твого за обітницю присяги, що дав її племенам. Ти потоками розтяв землю.
10. Побачили Тебе гори і затремтіли, ринули води; безодня озвалася голосом своїм, високо здійняла руки свої;
11. Сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом стрімких стріл Твоїх, перед сяянням блискучих списів Твоїх.
12. У гніві простуєш Ти по землі і в обуренні топчеш народи.
13. Ти виходиш для порятунку народу Твого, для порятунку помазанця Твого. Ти викорінюєш чільника лиходієвого дому, оголюючи його від підвалин до самого даху.
14. Ти пробиваєш списами його голову вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розтрощити мене, з радістю, неначе гадаючи поглинути бідного потайки.
15. Ти із кіньми Твоїми уторував шлях по морю, через безодню великої води.
16. Я почув – і затремтіло нутро моє; на вість про це затремтіли губи мої, біль пронизав кості мої, і хитається місцина піді мною; а я мушу бути спокійним у день лихоліття, коли прийде на народ мій грабіжник його.