1. Молитва Авакума пророка, для співу:
2. Господе! Почув я вість Твою і злякався. Господе! зверши діяння Твоє серед років, серед років яви його; у гніві згадай про милість.
3. Бог від Теману йде і святий – від Парану-гори. Покрила небеса велич Його, і славою Його виповнилася земля.
4. Сяйво її, – мов сонячне світло; від руки Його – проміння, і тут таємниця сили Його!
5. Перед Ним рухається моровиця, а слідами Його – спекотний вітер.
6. Він постав – і захитав землю; глянув – і затремтіли народи; високі гори розпалися, первісні пагорби позападалися; шляхи Його – вічні.
7. Сумними я бачив шатра ефіопські; здригалися намети землі мідіянської.
8. Хіба на річки спалахнув, Господе, твій гнів? Хіба на ріки – обурення Твоє, і на море – лють твоя, що ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої рятівні?
9. Ти оголив лука Твого за обітницю присяги, що дав її племенам. Ти потоками розтяв землю.
10. Побачили Тебе гори і затремтіли, ринули води; безодня озвалася голосом своїм, високо здійняла руки свої;
11. Сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом стрімких стріл Твоїх, перед сяянням блискучих списів Твоїх.
12. У гніві простуєш Ти по землі і в обуренні топчеш народи.
13. Ти виходиш для порятунку народу Твого, для порятунку помазанця Твого. Ти викорінюєш чільника лиходієвого дому, оголюючи його від підвалин до самого даху.
14. Ти пробиваєш списами його голову вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розтрощити мене, з радістю, неначе гадаючи поглинути бідного потайки.
15. Ти із кіньми Твоїми уторував шлях по морю, через безодню великої води.
16. Я почув – і затремтіло нутро моє; на вість про це затремтіли губи мої, біль пронизав кості мої, і хитається місцина піді мною; а я мушу бути спокійним у день лихоліття, коли прийде на народ мій грабіжник його.