20. Та стають заведені в надїї сво- їй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21. Так і ви тепер - нїчо: побачили страшне та й полякались.
22. Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23. І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24. Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25. Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26. Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27. Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
28. Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29. Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, - правда у мене!
30. Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?