2. О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
3. Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
4. Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
5. Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
6. Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
7. (тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
8. О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
9. О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
10. Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
11. Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12. Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13. Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14. До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15. Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,