11. Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12. Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13. Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14. До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15. Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16. Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17. Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
18. Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19. Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20. Та стають заведені в надїї сво- їй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21. Так і ви тепер - нїчо: побачили страшне та й полякались.
22. Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23. І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24. Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25. Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26. Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27. Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
28. Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?