1. І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2. Як ми стребуємо заговорити до тебе, - чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?
3. Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
4. Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
5. Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
6. Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх - упованнєм твоїм?
7. Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
8. Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.
9. Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.