17. Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;
18. (Тільки втїкаючи) коли підніме крила, - сьміх йому кінь і їздець його.
19. Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?
20. Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;
21. Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;
22. З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.
23. Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;
24. Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;
25. Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.