11. Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
12. І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
13. Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
14. Слухай же сього, Йове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
15. Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
16. Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
17. Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
18. Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
19. Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
20. Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
21. Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
22. Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
23. Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.
24. То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!