Йов 34:27-37 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

27. За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,

28. Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.

29. Як упокій він дарує, - хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? - все одно, чи народ, чи один чоловік,

30. Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.

31. От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, - більш не буду грішити;

32. А чого я не розумію, - ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.

33. Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.

34. Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:

35. Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.

36. Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.

37. Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.

Йов 34