16. От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.
17. Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?
18. Хиба можна сказати цареві: ти - безбожник, а князям: ви - беззаконники?
19. Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони - дїло рук його.
20. Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.
21. Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.
22. Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.
23. Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.
24. Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,
25. Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,
26. Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.
27. За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,
28. Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.
29. Як упокій він дарує, - хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? - все одно, чи народ, чи один чоловік,
30. Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.
31. От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, - більш не буду грішити;
32. А чого я не розумію, - ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.
33. Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.
34. Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:
35. Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.