1. І говорив Еліуй дальше й казав:
2. Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!
3. Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.
4. Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.
5. Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.
6. Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана - незаслужена.
7. Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,
8. Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?
9. Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.
10. Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя - несправедливого суду,
11. Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.
12. Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.
13. Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?
14. Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, -
15. Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.
16. От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.
17. Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?
18. Хиба можна сказати цареві: ти - безбожник, а князям: ви - беззаконники?
19. Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони - дїло рук його.
20. Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.