19. Або наводиться він на розум хоробою на постелї своїй та тяжким болем у всїх костях своїх,
20. Так, що він одвертається від хлїба й душа його від улюбленої страви.
21. Тїло спадає на нім, так що його не видко, самі костї виставляються, що їх перш не було видно.
22. А душа його наближуєсь ід могилї, а життє його 'д смертї.
23. Добре, коли в кого є ангел-хранитель, один із тисячей, що вказують праву дорогу чоловікові, -
24. То Бог змилується над ним і скаже: Спаси його од могили; я знайшов, за що маю бути милосерним йому.
25. Тодї зробиться тїло його сьвіжійше, анїж у дитини, й вернеться він до молодощів.
26. Буде молитись він до Бога, й покаже йому ласку; засьвітить ясним лицем над ним, і верне йому його праведність.
27. І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено менї.
28. Душу мою слобонив від загибелї й бачить вона сьвітло.
29. Двійчі й трійчі таке чинить Бог із чоловіком,
30. Щоб його життє спасти від ями й сьвітлом живих осияти.
31. Уважай же, Йове, слухай мене, мовчи й дай менї говорити.