8. Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9. Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10. Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11. Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12. Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13. Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14. То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15. Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16. Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?